Підніметься в небо, журавлиний клин,
Буде він з журбою іще не один.
Будуть сумувати ріки і поля,
Буде плакать мати і рідна земля...
Та здригнеться небо, загримить вгорі
І впадуть на землю краплини малі.
Попливе з водою вірус заразнИй,
Згине і потоне той страшнющий "змій".
І проб'ється сонця промінь серед хмар
І не буде більше тих гидливих чвар.
Поплететься вгору молодий росток
І вдихне повітря, жадібно, ковток.
Буде процвітати знов моя земля,
Зійде в небі чистім ясная зоря.
І розквітнуть мальви, знову під вікном,
І засне малеча мирним, тихим сном.
Пригорне матуся до грудей дитя,
Пролунає в душах, щире каяття.
І ніколи більше не проллється кров,
Буде процвітати злагода й любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603120
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.08.2015
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)