В городі Яблуня самотня проросла
( В селі такі дерева звуться "Дичка")
Поміж культур до сонечка себе несла,
Густеньку крону виробляла, невеличку.
Весною дерево маленьке зацвіло
Так рясно, щедро, аж несамовито,
А трунок той, солодкуватй аромат...
Усе обійстя мов дурманом оповито.
Дощем, грозою рій бджолиний відшумів
І цвіт осипавсь біло на петрушку,
Сама лишилася стоять серед вітрів...
Усі до справ своїх подалися потрошку.
Осіннім днем на ній зажевріли плоди
І подив був, що Яблуня зродила.
Ніхто від неї урожаю не чекав
Вона стояла, ніби чимось завинила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603066
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 30.08.2015
автор: Батьківна