[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2ylp4xkyUg
[/youtube]
Розгулявся вітер серед поля,
І пронісся вихрем над селом.
Що казать: така у нього доля.
Ми приймаєм часто це за зло.
Одинокий без сім"ї та роду.
Та до кого ж голову схилить?
Вічний мандрівник не знає броду.
Із вогнем все може спопелить..
Іноді кидається в дитинство:
Між дротами чути його плач.
Або просто має за блаженство
Перекоти-поле гнати, ніби м"яч.
Поганявши, сяде на пеньочку.
Задрімає хвильку, чи другу.
Потім знов літає по ярочку,
Вмить забувши, про свою біду.
Нерозлучна подруга самотність,
Умостившись зручно на крилі,
Уявляє тут свою високість,
А проблеми вітру замалі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602901
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2015
автор: Н-А-Д-І-Я