Розріж моє повітр'я на світанні,
Й пусти крізь ного теплий промінець..
Я буду тихою в своїм мовчанні,
Щоб бідам всім скоріш настав кінець..
Відкрий віконце, кисню так бракує,
Весь пил осів десь глибоко в душі
А серце плаче, голубом воркує,
І мої нерви майже на межі..
Ти чуєш крик? Промінчику ласкавий,
Не дай упасти в "золоту" межу,
Додай турботи до моєї кави
Допоможи мені, будь ласочка, прошу!
Настанови на шлях лише хороший,
Де вітерець немов мала дитина,
Яскраву мить вже не купить за гроші,
Благословенною хай буде ця година...
(Із Щоденника)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602800
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2015
автор: Маруся Савка