[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lYb0UHqY7iA
[/youtube]
Розкидала гілля рожева квітка.
До сонця підставляє пелюстки.
Де чари ти свої взяла і звідки?
Нащо тобі ці гострі колючки?
Ти радуєш красою людські очі.
Добрішими черстві серця стають.
От цвіт ти віддаєш свій неохоче.
Для кого ж тоді квітки ці цвітуть?
Прийде пора осіння і туманна.
Розвіються по світу квіточки.
Твоя краса вже стане невпізнанна.
Тоді прийдуть нерадісні думки.
Лиш іноді погладить ніжно вітер.
(Наставиш і йому ти колючки).
Лиш роси подарують тобі бісер,
І схиляться додолу гіллячки.
Не сяде відпочити і пташина.
Занадто свою гордість берегла.
Тепер ти стала просто, як шипшина,
Трояндою ж красивою була...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2015
автор: Н-А-Д-І-Я