Не статки йшли до хати, тільки лихо,
Хоч працював, здається, без упину.
Скупі моменти, коли щастям дихав,
Як радість їла з ним одну хлібину.
Носив в думках всякчас народ свій бідний,
Хотів, щоб скинув він із рук окови.
За те пихатій владі й був не вгідний -
Сікла і крок Франка і його неслово.
А він хотів сухе добром зросити,
Відкрити навстіж двері рідній мові,
Щоб кожен був одягнений і ситий,
Щоб райдуга цвіла на рушникові.
У всякім жанрі спробував потугу.
Був науковцем, діячем громадським.
Клав у письмо свою і спільну тугу.
Кував у грудях волю й дух козацькі.
Помер у злиднях. У чужій сорочці
Його, в чужому гробі поховали.
«Прощай!» не мовив ні жоні, ні дочці,
Ані синам - в усусах воювали.
Вклонитись нині щиро вас благаю
Франку Івану – сину України.
Зве нас до бою за свободу краю.
У його славні вірить переміни.
27.08.15 Л. Пікас
Усуси (УСС) - Українські СІчові Стрільці, українське військове угрупування за часів Австо-Угорщини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)