Священна Земля
Загодя золотіє природа,
Віз лагодять у вирій птахи,
А з утроби поганця на сході
Виповзають, як змії, жахи.
Гад плюється стальними дощами,
Жне народ більшовицьким серпом,
Одинокіють змучені мами
Під кусючим, смердючим клопом.
Сиротинки, скалічені діти,
Лазарет на кривавій траві…
Вам у пеклі рашисти чадіти,
Ми заб’ємо кілок на Москві.
Там немає нічого святого,
З’їла мозки кремлівська цинга.
Не дано дійти людцям до Бога,
Як на знамені бабця Карга.
Покривається золотом листя
І весніють обличчя в солдат,
Строчить дятел морзянкою вісті,
Ще до жовтня сконає не брат.
Не здамося кацапу ніколи -
Ми на нашій священній Землі!
Гострі шаблі тримаймо наголо…
Дриґотіть живолупи в Кремлі!
27 серпня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602511
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 27.08.2015
автор: Микола Паламарчук