Вірші мої нестворені,
рими іще нескорені,
болем сердечним краєні,
ждете свій час, затаєні,
щоб стрімголов, безбоязно
вирватись слізно-болісно
відчаю зойком здушеним,
гнівом... чи криком змученим...
Або ж, зігрівши ласкою,
зачарувати казкою...
Чи прозвучати тризною,
втрати печаллю грізною...
Час пронизавши поглядом,
тепло війнути спогадом,
силою мрій незборених
далей торкнутись зоряних...
Вірші ще недоплекані,
думи, ще недоплакані, –
ребус, в мені вкодований
в мрії й бажання схований,
зрійте до часу вишнею,
щоб прозвучати піснею,
чарам кохання – одою,
ще й із щасливою кодою.
Сумнів витає хмарою:
даром ви є... чи карою?
26.08.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2015
автор: Світлана Моренець