Іде по місту красива жінка,
Червона сукня в неї до колінка.
І всі жінки з під лоба поглядають,
Бо їх чоловіки голови звертають.
В руках у неї чорна сумка,
А в голові лиш одна думка.
Як там її малесенька дитинка
Сама-саменька у будинку.
Ніхто з прохожих і не знає,
Чому так пізно вона блукає?
Себе вона щоночі продає,
Та не по своїй волі страждає.
У неї дома 3-річна донька
Вона щодня цілує її долоньки
І просить вибачити маму,
Що щоночі перетворюється в таку даму.
Іде по місту красива жінка,
З її щоки котиться сльозинка.
Та просить Бога дати сили
І що б хоть трошечки її любили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602111
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.08.2015
автор: VeroNika_