Ах! У крові твоїй наркотики,
А ти думала що маленькі котики?
Не спала...не їла...Раділа котикам
Наївна моя.Заморена.
Як же сталося так скажи мені ?
Керувала життям. Їла шпроти ти.
Так собі потихеньку із вогником.
А потім почала радіти котикам...
Думаю з'явилася якась фобія.
Страшенна така.Червона вся.
Лякалася ти...Боялася...
За котами від страху сховалася
Так шкодую тебе і жалію.
Завтра я принесу олію.
Ту яку взяв з комори недавно.
Та напевне казати марно ?
Ти відключена ти відсутня
Про це знають усі присутні
Я бажаю тебе врятувати
Ти продовжуєш в хмарах витати
Сто відсотків ти не засмучена
Що уся тепер замучена
Худі руки долоні роздерті
І здається можеш померти
За тебе рідну хвилююся
І друзям усім бідкуюся
Ти моя ти єдина рідна
Відлетіла на хвилі в прірву
Залишити тебе я не можу
Бо собі нашкодити можеш
Ти почнеш заводити котиків
Я приймати антибіотики...
Знов ін'єкція. Знову наркотики.
З антитіл зробила котиків
Муркотиш і хвостом махаєш?
Хоч хвоста ти зовсім не маєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2015
автор: Djondon