Поверталась із Галасом з моря,
Він тихо курив сигарети.
І байдуже, що там говорять,
Ми мусим цінити моменти.
Беззоряна ніч уже вкотре,
Дощ гріє замерзлі долоні.
Ми люди, які не намокнуть,
Але наше тіло холоне.
Холодні знесилені руки
І очі стомились дивитись,
Доносятся з вітром звуки-
Шо якось нам треба прожити.
Спокійно, тихо і ніжно,
Влітає повітря в легені.
Любити ніколи не пізно,
А спати не зручно на стелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2015
автор: ЕТ