**********

Вечір    землю    цілує    у    спрагнені    губи,
Надягає    намисто    із    зір    золотих,
Ти    мене    приведи    в    сни  свої,о    мій    любий,
Найяснішу    зорю    у    душі    засвіти.

Ти      не  бійся,що  я    спопелю    твої    крила,
Не    торкайся    мене  ,а    лише      пригуби,
І    розправимо    разом    рожеві    вітрила.
Поведемо    ковчег    у    кохання    світи.

А    коли    вечір    зникне,  так    спритно,як    злодій,
І    лиш    дотиком    лишиться    в      пам’яті      час,
Заховаю    у  серці    віночок      мелодій,
І    любов,що    зуміла    воскреснути    в    нас.
25.08.15р.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2015
автор: леся квіт