Прийшов. Побачив. Переміг.
Та проковтнути вже не зміг.
Тож, в завойованій країні,
В розриту глину трупом ліг.
Травою глина заросла,
Руїни міст порозпадались.
І сила ніби й не була,
І слава щезла…лиш зостались
Від всього того у землі
Посічені у битвах кості…
Отак кінчають наглі гості
Від давніх літ до наших днів.
***
Чи ти народився для того,
Щоб взявши до рук автомат,
Прийти до помешкання мого
Як наглий загарбник – солдат?
Чи так тебе мати ростила,
Щоб ти усіх нас не любив?
Ти вбив мого старшого сина
І дочку сусідчину вбив?
За що це зробив – не питаю.
Ти виконав страшний наказ…
Невже не пам’ятаєш,
Як їздив щоліта до нас?
Ти ж грався із сином молодшим,
І в мовах не було різниць.
Тепер ти цю землю толочиш
Як справний убивця – різник.
Фашистом мене називаєш,
Хоч сам маєш вишкіл і хист
Всіх тих, хто дітей убивають,
Хто має імення – фашист.
З твоєї сторонки – Росії
Налізла червона чума.
Чому ви всі так одуріли,
Що в головах клепок нема?!
Який вас там біс заморочив,
Аж лізете, мов сарана…
Ти був такий славненький хлопчик!..
Тепер ти – Фашизм і Війна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601943
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.08.2015
автор: dovgiy