і в щастя чомусь не вірять

маленькі  жінки  міцніше  стоять  на  землі
на  них  не  так  тиснуть  закони  земного  тяжіння
їм  навіть  простіше  заховатися  у  юрбі
непомітно  втекти  із  в'язниці  чи  божевільні
і  значно  простіше  не  потрапити  навіть  туди

у  них  життя  заплановані
та  плани  зачасто  рвуться
через  думки  свавільні
тому  вони  часто  самотні
хоч  серця  їх  не  бувають  ніколи  вільні

вони  потакають  бажанням  як  ніч
потакає  дню
сплять  майже  голими  вкривають  від  спеки
пів  свого  тіла
шепочуть  лише  у  снах  своїх  людям
люблю
в  коханні  не  зізнаються  і  в  щастя  чомусь
не  вірять

25  серпня  2015  [00:06]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601906
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.08.2015
автор: Віктор Шупер