процесс

                                                                         

Сквозь  призму  глаз  в  сетчатку  вверх  ногами
Ложится  явь.  А  видится  всё  верно.
Процесс  подачи  позволяет  нервам
Не  перепутать  потолки  с  полами.
Неплохо  бы  процесс  такой  наладить  
В  мозгах  у  нас.  Настроить  призму  мозга.
Чтоб  ВИДЕТЬ,  сквозь  рекламную  полоску,
Всё,  что  не  показали  на  параде.
И  главное  процесс  тот  не  нарушить.
Мозги  включить.  Закрыть  глаза  и  уши.


P.S.
Хай  вибачає  мене  адміністрація  за  не  поетичність  тексту,  але  …  турбує.  


Ми  всі,  пам’ятаю,  дивувалися,  як  це  Жириновський  примудряється  знаходити  стільки  прихильників  в  РФ.  Потім  знайшли  відповідь,  дуже  вже  багато  там  люмпенів,  на  яких  він  робить  ставку.  Знайшли  і  забули.  Блазень  –  і  є  блазень.  Що  поробиш?  А  пан  Ляшко  не  забув.  
завжди,  навіть  за  Януковича,  ця  ніша  в  українській  політиці  була  порожня  (Шуфрич  не  рахується,  жалюгідна  пародія,  та  й  мети  такої  не  ставив).  Ляшко  не  проґавив  необглодану  галявину.  Маючи,  досить  таки  посередні  акторські  здібності  (інших  інтелектуальних  можливостей  не  виявилось),  він,  як  той  Дід  Мороз  з  лугандону,  таки  потрапив  до  Ради,  використовуючи,  звісно,  вже  патріотичну  риторику.  Тут  вже  питання  до  нас  з  вами.  Оця  вже  наша  поблажливість  (нехай  собі  дурень,  але  ж  «за  нас»  пельку  дере).  Звісно,  такої  підтримки  як  Жириновський  в  РФ,  він  не  отримав,  але  сидить  таки  в  Раді  і  паплюжить  нас.  Депутатська  платня  –  копійки  (хіба  за  це  боровся?),  в  олігархи  розумом  не  вийшов,  ось  і  хапається  за  найбрудніше,  ні  чим  не  гребує  (звільнення  вбивць,  наприклад),  бо  щось  не  виправдовуються  сподівання  на  ту  кормуху  владну,  а  ще  ж  треба  борги  відбивати.  Дрібний  злодюжка  при  владі  може  завдати  шкоди  неочікуваної.  
І    Путін  починав  з  дрібниць,  і  Шикельгрубер  (не  кажу,  вже,  про  Януковича,  що  про  нього  вже  казати).
Але  ж  подивіться,  скільки  за  Ляшком  повилазило  дрібніших  злодюжок  зі  своєю  локшиною  і  гречкою.  Чи  помилилися  країною  (звісно,  чиї  технології  використовують),  чи  зовсім  нас  вже  зневажають  оці  тваринки  розфарбовані  в  наші  кольори.
І  зовсім  ніяких  шансів  не  мали  б  вони,  як  би  не  тіньові  олігархічні  гроші,  що  блукають  країною.
 Людина,  (кожна,  окрема  людина),  не  продавай  Україну  ні  чужим,  ні  своїм  волоцюгам.
Є  очі,  є  вуха,  але  ж  і  розум  є.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601903
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.08.2015
автор: kanan