Заплутався в собі і мовчки страждаю
не знаю вже хто я і звідки не знаю
у чому причина і де схована суть
чому поза спинами приреченим звуть
втратив контроль над своїми думками
і зловживаю чужими словами
я за сумлінням в кишеню не лізу
бо вже давно спакував у валізу
простір стискається куди себе діти
у голові мов завелись терміти
вони в ній шкребуть розвивають личинки
а я далі роблю необдумані вчинки
гордість і хіть пожиттєвий діагноз
люди мовчіть, я приречений мабуть
кисню забракне і вимкнуться груди
я просто піду... Мабуть з кожним так буде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2015
автор: sk8ter-boyy