НЕНЦІ
Не б’ю себе руками в груди,
В любові прагнучи до тебе.
Це ж мій народ, це ж рідні люди,
Це те, що в повсякденні треба
Як вдих повітря при розмові,
Ковток джерельної водиці
Рубін кетягів калинових
Біля домашньої криниці.
Це слово рідне, милозвучне,
Що в серці спраглім рани гоїть,
Це пісня, що злетіла гучно
Та ніжну душу непокоїть.
Це все – моє! Моє до скону!
Мій храм святий! Віків руїна.
Це – Ти! Мого дитинства спомин:
Єдина Ненька Україна!
24.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601831
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2015
автор: dovgiy