Незалежно залежна від куль, безнадії, утоми,
Де полин, що стрілою у зранених душах осів.
І маячать могили по стежці до волі, додому,
Й наскрізь вигіркле літо у слізно-солоній росі.
Нерозковано-вільна – печуть омерзілі кайдани,
Захмелілі од смерті злораді мільйони Варавв.
І тяжіють під серцем у мами незгоєні рани,
Смолоскипиться небо від пінно-червлених заграв.
О моя Україно в безглуздих парадах і війнах,
Де знекровлену тишу неславлять холодні огні.
І столезим лжебратом ущент неподільно-подільна
Загартована болем у спадок дісталась мені.
© Л.Шмигельська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601813
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2015
автор: Леся Shmigelska