[i]Дмитрові Фальківському[/i]
Я біжу, спотикаюсь, а зорі гранітом
Цілять мені у чоло.
Скоріше стріляйте, бісові діти, -
Сквернослів'я піднявся шолом.
Небо хмарами вкрилось, шумлять ясени -
Зрадливії зорі погасли.
То було восени... То було восени...
Несправжніми стали всі гасла!
Я розстріляв свою першу любов,
Поховав за батьківською хатою.
Там сміялись волошки і краплями кров
Стікала на піджак мій картатий...
Через поле до млину, а там лісами -
Скоро опуститься вічна пітьма.
Та серце камінне стома голосами:
її вже нема! її вже нема!
23.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601655
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 23.08.2015
автор: Олександр Подвишенний