Лежав солдат, поранений, в шпиталі…
Побитий з “Градів” підлих москалів.
Застиглий біль в очах й чоло в печалі,
Що друзів залишив на ворогів.
Ноги немає. Друга в апараті.
У голові осколок назавжди.
І груди в шрамах і в бинтах, строкаті –
Багато випало бійцю біди…
Сільський хлопчина, зовсім молоденький,
Йому, мабуть, немає й двадцять літ!
А він весь сивий і такий худенький,
Зате душа – мов кремінь, моноліт!!!
Мені б аби протез надійний мати –
Я повернусь, ОБО’ЯЗКОВО, на війну,
Бо мушу я борги русні віддати…
За побратимів, вбитих, поверну…
Звитягу не бере кремлівська зброя
Ми – кіборги незламні у боях!
І стільки твердості у погляді Героя,
І Мужності і Віри у словах!
Що певен я: Ти повернешся, брате!
Сповна за друзів віддаси борги!
І по святій землі твоїй, солдате,
Не будуть крокувати вороги!!!
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 23.08.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601621
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 23.08.2015
автор: Кіндрат Корінь