Сонний

Чорнила  мокрого  світання  розплилися  голубим.
Одного  разу  під  моїм  вікном
Крони  дерев  зірвались  пташками,
Що  тримались  по  двоє:
Вранці  це  здалось  мені  солодким  сном.
Реальність  виявилась  гіршою,
Хтось  відверто  поряд  прагнув  тиші.
Хтось  лаявся  на  звуки  стуку  свого  серця,
І  спогади  ворушив,що  ретельно  були  стерті.  

Трава  обіймає  мене,  затуляє  очі,вуха,рот  -
Я  всього  лиш  кружляю  над  маревом,я  не  досягаю  висот.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601599
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2015
автор: квітнева