Колись усе піде у забуття
Відболить та й відпустить.
Бо не вічне наше життя.
Та безсмертна душа у людини!
Колись забудуться щирі слова.
Відлетять, як птахи у краї.
Де живе ота вічна журба.
Що з ' їдає і мучить людей
Будуть горіти вогнями надії!
Щирі серця і очі!
Будуть збирати щастя та й мрії.
І колисати, мов малу дитину
Що залишиться після нас?
Ми не знаємо....
Може не згадає ніхто ?
Знаю одне- любов не вмирає!
Людина вмирає, душа то живе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601474
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2015
автор: Miriamina