Наснився Путін,дивина!...
Не знаю, хто, кому вина?...
У сон його я не просила,
Можливо Божа сила?...
Я на доріжці,він глава,
це він до мене,не до нього я.
Йому я вказівцем,на роги і
копита,от і все...
Зхвативсь за голову, там є,
На ноги,цокают паркет?...
В очах безвиході пітьма,
я хочу йти в відпустку сам.
-Йди,біжи,і падай Богові
у ноги і прощення проси!...
Тобі вже Отрок Вячеслав,
предрік поразку...
-Це ж Ангел спущений з небес,
Ти знав і знаєш і тепер!...
Якої хочеш,ти поради,
Твоя хвороба у твоїй уяві...
Європа терпить,плачим ми,
Вина твоя, твої копита й роги.
В обіймах рук його без
сивих цяток голова...
-Вже йду,кричить,що сили...
тут збіглися усі і охорона також,
Вказав він пальцем у мій бік,
І з криком наказав усім
Залиште...
Я йду у довгий час,
що називається відпустка,
і там я буду сам на сам, з собою.
Р.S.
Реальний сон,мабуть пророчий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601388
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2015
автор: Плискас Нина