Не порушуйте тиші своєї,
В ній можна багато почути
Того, що ховається у дощах,
Того, що замовчують душі.
Думками з'єднаємо наші слова,
Які не пускають назовні.
Вони колосяться в житах,
А потім їх скошує осінь.
Не порушуйте тиші чиєїсь,
Якщо вашої вже немає.
Єдине - змінитися так,
Що світ Вас не впізнає.
6.2.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601224
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2015
автор: Громовиця