(Моїй донечці Тетяночці)
І знову розлука роз`ятреним болем пече...
У час, коли руки твоє залишають плече,
Шепочу - люблю, та слова на губах затихають.
Знов дні стануть схожі на висохлі жовті листки,
Що впали додолу, хоч праглося їм навпаки,
У небо злетіти, докупи зібравшись у зграю.
Гортатиму фото, чекатиму в тиші дзвінка,
А часу безжального мчатиме поряд ріка,
Де вечір і ніч за вікном проростають у вічність.
І жити прийдешнім знов стану, як досі жила,
Дарунки шукати, вкладати в них краплі тепла,
Бо ти кожен рік на Різдво приїзджаєш у січні.
Віршами блукатиму, наче віднайденим раєм,
Хоч кажуть, щасливі не пишуть вірші, та хто знає...
15.08.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2015
автор: Мазур Наталя