Я більше не шукатиму стежки,
Нехай вони травою заростають,
Під зливами холодними зникають,
Піду до сходу сонця навпрошки.
Я більше не збиратиму сльозу,
Щоби напитись вщерть вином солоним,
У каятті і день, і ніч до скону,
Молитвою вмовляючи грозу.
Я більше вишиванку не вдягну,
Що вишита лиш чорними нитками,
Хіба червоно-синім, ту що мама,
Носила в вісімнадцяту весну...
Я більше не казатиму: "Прощай",
Якщо не бачу, бо у серці крига.
Але життя така відкрита книга,
У ньому є і "здрастуй"і "чекай"...
20.08.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2015
автор: Лина Лу