(
Мені приснилася Росія середночі,
Страшна, обшарпана, як відьма із казок,
Вона свої на мене витріщила очі,
Уся розпатлана, на шиї "мотузок"
На тій мотузці була величезна глиба,
Та ще й стояла біля прірви на краю,
До мене руки простягнула і молила:
"Спаси меня, ведь я над пропастью стою!"
Я завагалася, та руку простягнула,
Вона вчепилася міцніше, як могла,
І в тую пропась упірнула, мов акула
Ще мить, і з нею б я на дні уже була.
Я врятуватися змогла якимось дивом,
Бо за собою вже тягла мене вона,
Син руку дав мені. Я вижила. Щаслива!
А з ями голос її довго ще лунав,
та лиш руки їй так ніхто і не подав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600809
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: Наталя Хаммоуда