Поглинає небо височінь бірюзооку
Нижче,ближче вже до нас,
Розсердилися боги на людство
Б"ють хмарами по головах.
Ридає висохша криниця,
Пусто́та у відрі,як у душі,
Ми стадо вівців,а не людство!
Не розумієм до кінця всю суть...
Шахраї . злодії біля пристолу,
Матінку природу заскубли,
Демон пішки ходить у господі
Мощі оживають вже святих.
Омиває єлій лік іконів
Миропомазання спасе не всіх,
Мало вдихувать кадило...
Світло в душу треба віднайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600775
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: Плискас Нина