І біль, і радість...
Ніби сон...
Перетинаю я кордон.
Мілкий канал.
Глибокий сум.
Сідає сонце.
Безліч дум...
Я їду додому...До себе додому...
Із дому - додому. А де нині дім?
Кордони, кордони, вагони, перони,
І різні закони
У краї однім.
В купе українці, хохли і чужинці.
Думки політичні. Розмови пусті.
Дорога... дорога...
Безмежна тривога...
Не знати б, не чути
Ніколи в житті.
Поля заростають,
Сади засихають,
Усі щось втрачають.
Ми звикли до втрат.
Он ніби дорога
Веде до порога,
Насправді ж так часто
Вертає назад.
Я їду додому...
Липень 2014
Вже неактуально: жоден потяг не з"єднує шляхи України з Кримом.................Діра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600735
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: Тетяна Бонд