Та в цьому і була її брехня

Вона  ніколи  доброю  не  була
А  завжди  лиха  холодна  зла...
Завжди  в  оману  всіх  вела
І  з  середини  завжди  гнила...

А  хто  ж  побачить  її  вину
Коли  вона  змінила  маску  на  дурну
У  ній  чомусь  бачу  тільки  пітьму
Неначе  відьму  вселили  в  неї  саму

В  її  словах  чути  лихо  і  біду
Та  краще  я  напевно  вже  піду
Бо  що  навіщо  час  чужий  краду
Та  краще  сам  напевно  пропаду

І  ця  вся  гра  на  почуттях  була  майстерна
Та  лиш  вона  була  у  цьому  певна
Та  хвиля  вибила  її  з  човна
І  ось  вона  уже  навік  одна

А  течія  безоглядно  далеко  понесла
І  з  ніг  і  з  шляху  мов  блискавка  знесла
І  залишилася  без  корони  і  княжого  стола
А  лиш  в  своїй  ненависті  все  життя  тонула

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600646
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: remember me