Не ті часи. На жаль, не ті часи.
Не скромність прикрашає вже людину,
Померли всі духовності плюси,
Дізнатись правду важко вже єдину.
Не ті часи і люди вже не ті.
Керують ними голоси спокуси.
Такого не було іще в житті,
Щоб не пекли зміїні ці укуси.
І ненависть, і заздрість, і печаль.
"Кому би насолити цього разу?"
Як жаль мені людей тепер... Як жаль...
Зіпсованих не завжди видно зразу.
Придумали вже маски для обличь,
Так приросли, наче саме обличчя.
І як на допомогу ти не клич,
Прийдуть, можливо, тільки одиниці.
Не ті часи і мода вже не та.
Тепер сезон - зимове черстве серце.
А тепле ще знайдеш у малюка,
Його душа ще грає ніжне скерцо.
Не ті часи. Тепер не ті часи.
Я, може, всліпла, помилилась світом?
Я в пошуках душевної краси,
Що в темряві послужить мені світлом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600491
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2015
автор: Олександра Бабич