Я не хочу блукати в пітьмі і казати, що вірую в те,
В що насправді не вірю,
Я шукаю єдину і вірну дорогу,
Дорогу до храму свого.
Я не хочу до храму, що люди собі збудували з каміння,
Тільки той справжній храм,
Що його кожен з нас воздвигає в собі.
Я не хочу брехати собі і казати, що вірую в те,
В що насправді не вірю,
Я не хочу покірно терпіти усе,
На зло відповідати добром.
І не хочу я вірити в те, що на світі всяка влада від Бога,
Бо я бачу, що зло – від людей,
Не від Бога й не від Сатани.
І я не підставлю ліву щоку, коли мене ворог мій лютий
Ударить по правій
Я не хочу за це любити його
Більш, ніж самого себе.
І не хочу я бути рабом нічиїм, навіть Бога самого,
І не хочу я вірити в те,
Що Йому потрібні раби...
14.09.1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600465
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 18.08.2015
автор: Олександр Шевченко