Глумливо падає холодне слово знов,
Як лезо ріже, краються думки,
То розсипається прийдешнього остов.
Бо ми у відчаї невидимих оков,
Омріяні шукаємо стежки.
Спалило спекою духмяний килим трав,
В яких плели ромашкові вінки.
Вже небо хмариться в передчутті заграв,
Грайливо вербам вітер листя лоскотав,
Поки не впали дощові струмки.
Бринить в повітрі суму незбагненний щем,
У безпорадність - блискавки вогні.
Гроза збирається, насунула плащем,
Лякає землю, розпинає гнівно ще,
Сповзає долу грім удалині.
17.08.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600445
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2015
автор: Лина Лу