Мов полонений раб на острові Сіте
У Нотр-Дамі дзвони міг життя кохати
І тільки... він ув'язнював в собі себе
Приречений - і сам собі за ката
Волів би краще він в Гієну вогняну
Чи і на Гревській площі з нею стати
Покірно й лагідно обом в одну петлю
Кому повзти, кому хоч раз літати
Й потвора молиться красуні в таїні
Й з Євангелія здирає палітурки
Хоч сподівання жалюгідні і сліпі
А ревнощі ще гірше кварти трунку
Кістки їх сплетені знайдуть в обіймах
В стократ ця дружба більша за кохання
Каліка з нею ліг ще не покійний
Не головне , що в нього з-зовні дрантя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2015
автор: Марибель