Я не знаю, чому все так сталось,
Я надіявся, все це мине,
Я чекав стільки літ, хоч раз озовись.
І якесь довгоноге дівчисько,
Безтурботно минувши мене,
Нагадало мені дуже близько
Ту, якою ти бу́ла колись.
Тільки ти і я пам’ятати будем
Тихі вечори нашої весни,
Тільки ти і я, може не забудем,
Тільки ти і я, тільки я і ти.
Та весна повернулась до мене,
Хоч між нами далекі світи,
Хоч ми вже не ті, хоч ро́ки пройшли.
Все одно я повік не забуду,
Як уміла сміятися ти,
Скільки раз обіцяв, що не буду,
Кожен день повертаюсь туди.
Де тільки ти і я пам’ятати будем
Тихі вечори нашої весни.
Тільки ти і я, може не забудем,
Тільки ти і я, тільки я і ти.
27.04.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2015
автор: Олександр Шевченко