А ти сказав, що третій раз останній
І заболіли серце і душа.
До тебе зов тепер мій вирішальний.
Він щирий, не підкуплений з гроша.
Я йшла від тебе двічі, пам'ятаєш.
Мій розум це забути не дає.
А я тебе кохала сильно. Знаєш?
Відтоді тебе серце впізнає.
Воно радіє і сміється лунко,
Так б'ється швидко, наче перший раз.
Ти став моїм найкращим подарунком
Без зайвих слів й дурних витрат на час.
Я йшла, я визнаю, я помилялась.
Боялась покохати, як колись.
Терпіла я. Крізь зуби, та сміялась
І шви на серці знову розійшлись.
Коли я йшла, тобі дивилась в спину.
У венах грав вогонь, але не кров.
І він палив кохання без зупину,
Поки ти не прийшов до мене знов.
Ти подивився в очі. Все заклякло.
Свій подих вітер вмить затамував.
Час зупинився. Слів мені забракло.
Із нами дух кохання загравав.
Мій біль тоді до серця підійшов,
За себе стало соромно жахливо.
Та ти прийшов. Нарешті ти прийшов
Знов серцю стало радісно й грайливо.
Ти взяв мене за руку...назавжди.
Ти вкрав моє серденько? Та будь ласка
Тепер ми разом. Так буде завжди.
З тобою бути - то суцільна казка.
Тепер тебе нікому не віддам
Ні в темну ніч, ні зранку на світанні.
Я швидше душу Богові продам
Бо ти сказав, що третій раз останній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2015
автор: Олександра Бабич