[i]Ти, не стала – мені весною,
Тихим вітром, на ясній зорі.
Тепер нам, бракує з тобою,
Місця… На цій маленькій землі…
Ти не втримала, в долонях мрій,
Що – розлетілися птахами.
До неба, здійняв їх буревій,
І все розвіяв, між роками…
Не бачила, що мені болить,
Ти – мене майже і не знала.
В душі сірою стала, блакить,
Ніч, серце кригою скувала…
Ти не стала і світлом зорі,
Що веде крізь темряву ночі.
В цій наповненій смутком порі,
Зболений дощ, плакати хоче…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599967
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.08.2015
автор: Валерій Кець