Осінній ранок тишу сколихнув…

Залишились  несказані  слова  
І  спогади  у  серці  залишились  
Щасливі  очі  і  закохані  серця  
Вони  життю  радіти  вчились  
Осінній  ранок  тишу  сколихнув  
Валізи  й  встигнути  на  перший  потяг  
І  кожен  свої  мрії  відштовхнув  
І  той  останній,  ніжний  погляд  
Чому  ми  заблукали  у  думках?  
Сховали  по  кутках  свої  надії  
Кохання  розчинилось  у  дзвінках  
Живемо  в  автономному  режимі...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599796
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2015
автор: Miriamina