Як риба спіймана
ковтаю вдих
неначе в сітях -
уже затерп.
Блукаю поглядом
серед живих
кривуль стареньких,
смиренних верб.
Що в воду дивляться
без нарікань
на стан похилий
і древній вік.
Їх зморшки брижами
несе ріка -
байд[b]у[/b]же вербам
її вердикт.
Вербу криву
не обере трунар,
Дзеркал
не обдур[b]и[/b]ть шахраю.
Приймаю й я
природній часу дар
і без образ
відображаюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599607
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.08.2015
автор: Олександр Деркач