Ох! Заблукали у хащах любові -
Пили вино терпке з власної крові,
Повітря труїли зрадою злою,
І упивались солодко-гіркою...
Із фібр душі, що, загнана, стогнала,
Все витягали кохання лекала,
Які вже зотліли...
Та так і не вдалося їм випити
Справжнього того,- як сонце, як небо,
Як в полі пшениці стигле колосся,-
Кохання живого.
В звабі гріха не знайти, не пізнати
Душі чистоти, й кохання не мати
Ніколи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2015
автор: палома