У дереві сховалося життя
Лиш іноді у ньому стукіт серця чути.
Воно росте і розростається гілля,
А корінь тягнеться все вглиб і хоче досягнути.
Ядра Землі, що живить все із року в рік
І надає наснаги далі жити.
Та дерево пускає знову сік,
Той сік червоний й рани не зцілити.
Але гілля росте й буде завжди рости
І вітру не зламати і не вбити.
Те дерево, що приведе до мудрості
І кожній гілочці дасть змогу полюбити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599268
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.08.2015
автор: Olesia Bellamy