Ми мрієм про втечу - на інші материки:
разом - небезпечно,бо душі в нас хижі і вовчі.
Ми лиш дуелянти на відстані пальців руки,
немов кислоту,нашу ненависть хлюпаєм в очі.
Насінням пустим засіваєм майбутнього грунт,
і думка пече - один одного більш не зустріти.
А скільки було невимовно щасливих секунд?
Ми гинути їх залишаєм,мов в засуху квіти.
Колишніх образ найгостріша у світі пила
щоразу нас змушує дико кричативід болю.
Куди нам втікати? Для нас - і планета мала,
лише кладовище приймає померлі любові.
Ми втратили все,загубили від щастя ключі,
з поранених душ - не надії,а пам'яті цівка.
Ти поряд,та вже на твоїм не засну я плечі...
...Як сумно,коли у казок нещаслива кінцівка.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2015
автор: Любов Матузок