ти знов триматимеш серце в руках
і знову його випадково зрониш
побачиш шершаву сутінь асфальту
й на ньому друзки червоно-чорні
навіки розірвані пазли ампул
що жи́ли у жилах м*язового о́ргану
й повінця наповнювались алкоголем
як тільки пальці торкались орга́ну
орга́ну вічності
безкінечності простору мого і твого
та щойно торкнеться тепло рубероїду
дах мій надійно і швидко поїде
від холоду рук твоїх ампули
наповняться враз формаліном
вони розтечуться отрутою в тілі
вони вже надійно мене зафіксують
тож кожного разу торкаючись тебе
і кожного разу ранячись пальцями
я виберу всі твої розбиті ампули
я викину все до останку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2015
автор: La_Ra