Вони йшли на війну, молодими!
Із надією на краще майбутнє
Заховали, як спогади мрії
Голос страху- давно вже відсутній
Вони йшли, захищаючи неньку
Від загарбницьких рук і неволі
Залишаючи матір стареньку
Опинялись у смерті в полоні
Вони йшли, здобуваючи правду
Сиві діти- навчились стріляти!
Скуштували і горя і зради
Вільний дух- нічим не зламати!
Вони йшли, та хотіли ще жити
Спалахнули і швидко згоріли
Хоч в душі і у тілі- ще діти
Але ніжно і щиро любили
Вони йшли, підіймались з колін
Не зреклися і не відступили
І на згарищі диму й руїн
Вмить усіх ворогів розтрощили!
Вони йшли, повертались не всі
Бо війна- це є доля страшна
Розквітають вже маки рясні
Бо настала переможна весна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598767
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.08.2015
автор: Miriamina