Чи можна людям жити без любові,
Лиш мріяти, перебувати в снах,
Напевно ні! Хоч мрії і чудові,
Лишень реальність нам покаже шлях.
Ото ж любім! При цім не зупиняймось!
Поборем гору, щоб вершок знайти.
Ні крок назад! За руки всі тримаймось,
Бо разом в дружбі, дійдем до мети!
Там на вершку , ми зловимо хмарину
І кожний з нас любов свою вкладе,
Нехай дощем окропить всю долину,
Любов на край наш рідний упаде!
І зійде сонце! Спалить всі незгоди,
І забуяє збіжжя запашне,
Знов вродить хліб. За спільний стіл злагоди
Народ засяде й разом споживе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2015
автор: горлиця