В її долонях народжується світ,
Вона зірки россипала на небо.
І їй уже багато тисяч літ,
Вона живе для мене і для тебе.
В її очах океани та моря,
А в косах її діброви та ліси.
Ми всі її велика сім’я,
В її сердці стільки краси...
Вона дарує нам усім життя,
Але і має право його забирати.
Нажаль, ми закидуємо її сміттям,
Ми не шануємо Природу-Мати.
Вона заради нас витримує всі шторми,
Вона заради нас жертвує собою,
А ми стаємо їй ніби комом в горлі,
Ми для неї найстрашніша зброя.
Нам треба зрозуміти що змінити,
Нам треба Матінку-Природу полюбити.
Уваги більше їй дарувати,
Тоді вона почне процвітати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598542
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2015
автор: Анна Вітерець