Там починається світ, що ми чуємо,
Бачимо в яві і снах.
Безладом, хаосом вічним отруєний,
Полум’ям чорним в очах.
Цупко корінням впивається дерево
В зрошені часом ґрунти,
Гілля своє простягаючи впевнено
В інші безкраї світи.
Там перше слово ніким не промовлене,
Там відкривається суть.
Кожні півподихи, наміри, погляди
Слід за собою несуть.
Там кожна річ виявляється іншою –
Правда трима терези.
Серце вистукує ритмами швидшими
Майже в чотири рази.
Там прокладаються часом і простором
Довгі стежки в небуття.
Той, хто керується силою й розумом,
Може змінити життя.
Там в неможливого шанс є здійснитися –
Лиш підібрати ключі.
Способи вірні знайти і можливості,
Знаючи витік причин.
Там за порогом чатують небачені –
Жадібні, ласі і злі.
Досі нікому не можуть пробачити
Сонце в холодній імлі.
Там ти беззахисний навіть озброєний,
В темряві – ти дичина.
Помилка, вчинок з ненавистю скоєний
Душу спустошать до дна.
Там за плечима в потилицю дихає,
Пильно вглядається смерть.
Досить півоберту – кроками тихими
Зникне розхитана твердь.
Ділом шляхетним, цікавістю ведений,
Знаючий ціну життям...
В землі ступаючи, тінню заплетені,
Можеш залишитись там.
--------------------------------------------
Нава – німий безмежний простір, безладна суміш матеріальних елементів світу, темне й життєдайне джерело всебуття. Безладна маса, з якої виник світ. Також цілковите безладдя, плутанина, суміш, весь неживий, непроявлений світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598378
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 08.08.2015
автор: Вітрова Доця