Зелені очі в юної весни,
Волосся довге, мовби вербне гілля.
В її обіймах солодко засни
І не виходь із ніжного похмілля.
Смакуй жагою, поки стане сил,
Так, ніби любиш вперше і востаннє,
Допоки будні не обріжуть крил,
Лети зі мною у блакить безкрайню.
Забрала безборонних у полон,
Оповила, як хміль, зеленоока:
Взялося в неї звідкись рук мільйон,
Тепер я на вікИ не одинока!
Кохання сипле з неба дощ рясний,
А ми у нім купатися охочі.
Зелені очі в юної весни...
Дивися, любий: в мене її очі.
квітень, 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2015
автор: Уляна Яресько