Із неба в вуха, слуха , як чисто дзвінко тече мов слово
Така моя природа, що надихаюсь треллю соловя із неба,
Дві пари очей спостерігають в далі, де на обрії і не в печалі
Дві птахи, дві замружені безкрайністю польотів, і так незвичні
Несуться в далі неслухняні...
І ти мій світе що відкривав собою соловїв, до чого ж ти в польоті
Щоби із неба - щербаті птахи, неслухняні
десь ескімо а десь троянди перламутрові так так примружені
із неба падає троянда, ти дивишся на мене моя дівчинка
спокус небесного гріха породження ...
і щезла пташка голубая, наче небо аки сонце сховалась
Я ще тебе грі на гітарі навчу, привчу , птаха виражати собою
Я тобі щось скажу: хай птахи прославляють польоти,
Золоті і ніжні крила, голубе піря, птах соловїний, вічне і ніжне
Щезнення із очей за вуаллю солодкої мрії....
тисни тисни на клавіші, насичений смаком, звук неба
Добрий й ніжний, розовий перламутр, жовтий колір очей, золотко сонця,
Вушка най наповняються часом і часом неслушністю та й небом
Дві а може й більше птахів вісників гри і справжні їх співи
.....
Хіба ж не чудо? - захід сонця а за небо відповідаємо ми усі
Де небо - там соловї де соловї - там дві пари очей слухають усе
грі на гітарі там - там ніколи не буде спокуси впасти вниз
Зірвавшись і приласкавши - соловїна пісня, пісня із самого неба
Хай же луна у вухах ласка...тебе й мене....а пісня соловя така чарівна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2015
автор: Ветер Перемен