Сукня вишнева. Коктейль дайкірі
В оченятах заплаканих іскра
Мала, люди деколи звірі
Без розуму відсутнього шарніра
Танець простий з незнайомцем
Бажання когось обійняти
Лиш не дати двом істини сонцям
Свої горизонти тобі відкривати
Десь телефон мобільний криком сходить
Мов мале, голодне мишеня
І в голові хмільним туманом бродить
Чиєсь ненависно-улюблене ім’я
Правила нові приймаєш гри
Тепер все легко, без проблем
Без образ застиглої кори
І складних моральності дилем
Двері. Швидше б на вихід .
Таксі. Від світу подалі.
Бути щасливою – невже це не привід?
Скинути зради огидні медалі
© Леся Приліпко, 16.06.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2015
автор: Леся Приліпко-Руснак